Вірш присвячую захисникам України, що загинули в боротьбі за її незалежність і світле майбутнє.
Я люблю тебе Україно,
І любов описати не можу свою,
О не минай ця прекрасна хвилино ,
Бо від сьогодні життя своє тобі віддаю.
Я обіцяю , що не зраджу ніколи,
Хрест твій важкий візьму й понесу,
Щоб діти могли йти веселі до школи
Я – тут, на полі бою, стою.
Я люблю тебе всім серцем своїм,
І всією своєю душею,
Я вже давно став сином твоїм
І не засліпити очі мої
Марною брехнею.
Заради тебе, мамо, рідненька,
Сидітиму в окопі навіть в холодну зиму,
Щоб у тебе не була доля важкенька,
Я встану і в бій піду.
Нехай сади цвітуть вмиваючись росою,
Від куль прекрасний той цвіт я прикрию собою,
І серця хай тихо зігріваються красою,
Для тебе все, та час прощатися з тобою.
Щоб стати хмарою пилу серед безжального бою,
Засліпити ворога, що мов смерть із косою
Поживитися хоче зі своєю ордою.
Вже так близько до краю до тієї межі,
Де починають виднітись чужі бліндажі,
Й далекі стають ті дитинства прекраснії сни,
Мамо, моя, прошу, лиш живи й не засни...
Вікторія Болібрух
ID:
891645
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 14.10.2020 08:08:44
© дата внесення змiн: 10.03.2023 11:53:35
автор: Вікторія Воля
Вкажіть причину вашої скарги
|
