Птахо моя білокрила,
Зоре осяявша долю,
Чом же ти.... чом зажурилась?
Де загубила свій спокій?
Може лежить що на серці?
Туги печаль, чи тривога?
Знай лиш і вір все минеться!
Що б там не сталось, ми зможем
Разом здолати всі біди,
Стріти нові наші весни!
Мила, кохана лебідко,
Зіронько моя небесна...
