потяг лине, як вершник в полі
і так далеко її долоні
тиша в потязі лише сниться
думкам про неї вже не спиниться
чай, кава, квиток і протяг
скоро відчуєш її ніжний подих
і хто ж придумав ті кілометри?
хто запровадив той дивний час?
про це не скажуть тобі кларнети
це вже табу для широких мас
а правду знають її лиш очі
коли зрання після недоспаної ночі
вона зустріти прийде на своїх двох
і тихо мовить: "привіт, ми знов удвох."
