Шумить пісок і камені і хвилі
зникає колір обриси похилі
зникають теж у зоряній пітьмі
що береги вдягла вже у вогні
Мій сум став спокоєм
туга моя минула
на небокраї сяє
міста дивний вулик
Десь там вона
десь там її сліди
від мене час
ховає назавжди
Десь там щемить
але вже так безсило
і знов над урвищем
здираюся по схилу
