Місячні ночі на землю прийшли,
зщезла пітьма, а явилося світло.
Голос розбитої в небі луни
срібними квітами в просторі квітне.
Ночі тремтливі, мов пальці музик,
ніжно торкаються степу і моря,
ніжно торкаються... Погляд затих,
погляд відваги і погляд докору.
Знову приходив до мене у сні,
той, хто співає недобрі пісні,
знову мене розтривожив.
Знай, чоловіче, що вдача моя,
наче твердиня і наче земля,
то ж обережно зі мною іди! Зі мною не виживе кожен!
