Обдертись можна рогом – не кутами,
Але ж за видимим невидиме встає;
I той, хто цi закони пiзнає,
Щось спiльне бачить тут, як рiд помiж братами.
Як песик кут ховається за рогом,
Всерединi тремтить, назовнi не iде;
Та з часом, може, острах вiдпаде –
Назовнi виверне, ще й лютим носорогом.
