Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Перевірка розміру
honeypot
таке.
Вона була одинока, як лист на дереві..
І кожен ранок цілувала його фото.
Жила у блакитно-сірому мареві.
ЇЇ думки знали тільки її блокноти.
Вона хотіла втопитись в його очах.
Хотіла риси рідні завжди пам'ятати.
Лягала спати, бо бачила його в снах.
Й про нього, рідного, мріяла усе знати.
І витирали сльози холодні долоні.
І завжди мерзла, хоч в неї тисячі ковдр.
Вона хотіла жити в його полоні.
Хотіла чути тепло від його розмов.
А зранку вставала, вмивалась, варила каву.
Занадто гірку, і чомусь постійно на двох.
ЇЇ дратувала така невибаглива страва
і одноманітність її ранкових думок.
Виходила в місто й шукала його обличчя,
і рідну зелень очей, і тембр голосу,
а всерці й не було місця для протиріччя.
Вона дарувала думки міському тролейбусу.
А він і чув, і бачив, і знав про неї,
неначе читав усі її щирі записи..
Вона була, як рослина. Мабуть, лілеї,
які вона не любила, та мліла від запаху.
А ось і зупинка. За вікнами давній театр,
а у повітрі пахне автомобілями..
І люди. Люди усюди. Людей багато.
І всі як один комусь дзвонять по мобільному.
Вона взяла телефон - замало сміливості.
Йому і так вже не солодко. Ще і я.
Адже, в почутті, мабуть, не існує мінливості.
Сам скаже, що я потрібна, як є почуття.
Десь пройде повз всі кольорові, як день, вітрини.
Вони давно її цілком не цікавлять.
Які нудні усі міські магазини.
"Піду куплю квітів", - думка.
- Вам скільки?
- П'ять..
Притисне до себе маленький букет. Лілеї.
Вдихатиме жадібно ніжний їх аромат.
І всі звертатимуть свою увагу на неї.
Вона ж тільки мріятиме про власний сад.
Гулятиме містом, аж поки не остогидне.
І нагодує усіх міских голубів.
Вже звечоріє, коли їй самотність набридне.
Піде додому. До теплих і любих снів.
І знову те саме. Навпроти його обличчя.
Шкода! Як шкода, що це лише фотокартка.
І той же безлад в думках. Й погана звичка:
іще один поцілунок. Він, певно, вартий.
І знову ковдри. І новий вірш. І втома.
І холодно, й морозно, і надзвичайно зимно.
Але нема відчуття, що вона тут вдома,
бо вдома для неї - це у його обіймах.
© Віталія Костюк
ID:
420058
Поезія, Лірика
© дата внесення змiн: 21.04.2013 22:43:21 Ві Костюк
Вкажіть причину вашої скарги
В Обране додали :
Прочитаний усіма відвідувачами (867 )
В тому числі авторами сайту (11 ) показати авторів
Наталя Есте , Cоулу , Твоя_Айя , В.А.М. , Ірина Кохан , @NN@ , Андрей Кривцун , ClickVova , Сергій Ранковий , Сволочь , dnipro_poetry
Середня оцінка поета: 5.00
Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ
Закохано і сумно!!!!!
Cоулу , 21.04.2013 - 22:56
Грустно..
Ві Костюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
есть немного(
ДО ВУС синоніми
Знайти несловникові синоніми до слова: Оповзень Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова: Відчуження Enol: -
Нові твори
Обрати твори за період:
Рік
2025
2024
2023
2022
2021
2020
2019
2018
2017
2016
2015
2014
2013
2012
2011
2010
2009
2008
2007
2006
2005
2004
2003
2002
2001
2000
Місяць
Січень
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
Листопад
Грудень
Показати
