На твому тілі родинки родзинки
Розсипані художнім візерунком.
Із тебе здмухувать невидимі пилинки
Готовий я пекучим поцілунком.
На простирадлах ягоди червоні
Під тиском рук лишать багряні плями
На смак такі неягідно солоні,
На дотик пальців ніжні до нестями.
На шторах місяць жадібно шукає
Маленький отвір, щоби зазирнути
До нас. Блідим промінчиком блукає...
Йому людського щастя не збагнути.
На твому тілі родинки-родзинки
До цільних зерен кави так подібні!
Немов для вуст моїх автобусні зупинки,
Що більше за життя мені потрібні.
