Знову ти зігріла шибку мого вікна, але не моє серце. Ти прийшла до мене. Така щаслива, оспівана, та чомусь така холодна. Ти – мрія поета, красива, щира... невірна. Навіщо ти принесла свій осінній холод? Щоб зігріти мене?
Я так тебе чекала... Рахувала кожну сніжинку, яку ненароком кидала твоя сестра, щоб знати, коли ти прийдеш. Я запитувала у очей перехожого, чи ти далеко, а ти... потім і їх вкрала. Я раділа, коли світ зігрівався твоїми першими зрадливими промінцями.
І ось... Ти прийшла! Переплелися наші долі, холод твого тепла і вогонь моїх крижаних очей. Потім почалася німа боротьба. Битва світла і тіні, радості і смутку... Спочатку ти кинула з неба підсніжник, білий, наче спомин про сніг. Потім подарувала таке довгоочікуване проміння не зимового, а мого, такого рідного сонця, для того, щоб я повірила тобі. А потім... потім розірвала всі мої мрії. Порізала, фальшивим теплом, всі спогади. Розкидала мої почуття... І добила таким пекучим чорним снігом. Таким чужим навесні, не твоїм. А я про нього вже забула... Забула, що він лікує рани.
Чому ти залишила лише мене в зимовому, банальному холоді? Чому щастя існує для когось, тільки не для мене? Я ж так тебе чекала... А може ти приходиш тільки до ангелів? А що ж тоді робити нам, людям, які живуть не в раю, не в пеклі, а на землі? Чужій??? Чому ти принесла усім тепло, а в мене забрала останні відблиски душі? Чому стільки запитань? Ти ж знаєш відповідь – скажи...
Тиша... Лиш чути відгуки твого беззвучного сміху...
Весно, подаруй мені хоч крихту твого тепла. Я віддячу... життям... Я не звикла просити пощади. Але ти виграла. Я визнаю... Пробач, що не хотіла ділити твого щастя... Напевно, так і не навчуся цього робити. Радій, я - твоя рабиня. Проте, ти не станеш моїм другом. Ніколи.
Я тебе ненавиджу... Ти жорстока. Ти забрала мої мрії і почуття для своєї потіхи. Поверни мені сніг і холод! Мені не треба твого тепла... Я хочу замерзнути, щоб прокинутися вже літом і не бачити тебе! Примхливої... довгоочікуваної... холодної...чужої... з мільйонами сердець у руках... з моєю душею у весняній повені... з подарунком для світу і ножем в серце... для мене.
ID:
206765
Рубрика: Проза
дата надходження: 19.08.2010 12:54:26
© дата внесення змiн: 19.08.2010 12:54:26
автор: Сльоза ангела
Вкажіть причину вашої скарги
|
