Лечу наче сокіл ,де трави у росі ,
Де поле розлилось наче море безкрає.
Де цвіт калина розквітає у красі,
Цей шматочок землі, всі називають - раєм.
Сходить рано над селом сонечко весни ,
там світиться наче кришталь блакитне небо .
Стрічають лелек з чужих країв ясени ,
Веде до красеня Дністра сузір*я лебідь .
Тут на березі ріки смерековий ліс,
А чайки кружляють над бистрою водою.
І у тому раю, я родився, і ріс ...
І стрічав долю, першу зірку під вербою.
Йду я у весняний ліс наче в святий храм,
А дуб - монах звірам, птиці читає псалми .
Красуня весна лікує душу від ран,
встеля море квітів до ніг з своєї руки.
Спів соловейка лине, аж до діброви,
В царстві лісу - цвітуть фіалки на долині.
Вдягну я найкращу вишиванку святкову ,
Подарую я квіти - мамі Україні .
Лечу в рідне село у свій казковий світ ,
Де батьківська хата, мальви - ружі в розмаю .
Наливає плодами яблуневий цвіт
І Солодить ягода у маминім раю .
Йду босими ногами в трави вколіно ,
Де пахне медами літо - маків цвіт в житах.
І тут моя душа цвіте тополинно,
злітає на планету щастя у небеса.