ЛЕЧУ НАЧЕ СОКІЛ

Лечу  наче  сокіл  ,де  трави    у  росі  ,
Де  поле  розлилось  наче  море  безкрає.
Де  цвіт  калина      розквітає  у  красі,
Цей  шматочок  землі,    всі  називають  -  раєм.

Сходить  рано    над  селом    сонечко  весни  ,
там    світиться  наче  кришталь  блакитне  небо  .
Стрічають  лелек  з  чужих  країв  ясени  ,
Веде  до  красеня  Дністра  сузір*я  лебідь  .

Тут  на  березі  ріки  смерековий  ліс,  
А    чайки  кружляють    над  бистрою  водою.  
І  у  тому  раю,  я  родився,  і  ріс  ...
І  стрічав  долю,  першу  зірку  під  вербою.

Йду  я  у  весняний  ліс  наче  в  святий  храм,
А    дуб  -  монах  звірам,  птиці  читає  псалми  .  
Красуня  весна    лікує  душу  від  ран,
встеля  море  квітів  до  ніг  з  своєї  руки.  

Спів  соловейка  лине,  аж  до  діброви,
В  царстві  лісу  -  цвітуть    фіалки  на  долині.
Вдягну  я  найкращу    вишиванку    святкову  ,
Подарую  я  квіти  -  мамі  Україні  .
 
Лечу  в  рідне  село    у  свій  казковий  світ      ,
Де  батьківська  хата,  мальви  -  ружі  в  розмаю  .
Наливає  плодами      яблуневий  цвіт
І  Солодить  ягода    у  маминім    раю  .

Йду  босими  ногами  в  трави  вколіно  ,
Де  пахне  медами  літо  -  маків  цвіт  в  житах.
І  тут  моя    душа  цвіте  тополинно,
злітає  на  планету  щастя    у  небеса.
















 
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1071058
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.10.2026
автор: Чайківчанка