На мілкому лимані солонім - фламінго рожеві
Притулились серцями в замруженій тиші привітній.
Поєдналися очі назавжди в танку місяцевім.
У чужому краю, але разом лишились залітні…
Вони вирвались десь із гнітючої серце неволі,
Де без подиху вітру, мабуть, кожен з них би загинув.
Поєднало кохання разом дві знівечені долі
І злилися вони у польоті синхронно-єдинім.
Все танцюють у щасті танок - незабутньо-величний,
І дивують красою незвичною тихі озера.
Чисте, світле кохання цих двох - як легенда одвічна,
Мов вогонь в їхніх душах – яскраво-рожеві ці пера…
Дякую, Катю. І вибачаюсь, що майже зовсім перестала заходити. Почалася підготовка - 20 год на добу. Дощі не дають проводити ремонт. Багато проблем, та вірю - відкриємо табір попри всі негаразди.
Дякую, пане Олексо! "ФЛАМІНГО" 100-й твір, який я опублікувала у Клубі поезії за 50 днів перебування в ньому. Так що - майже ювілей Рада, що Ви є, що підтримуєте. Дуже вдячна всім поетам за їх поезію, яка надихає творити!