UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шостацька Людмила: ЗНОВУ ЛІЛЕЇ ЦВІТУТЬ - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шостацька Людмила відповів на коментар Олена Жежук, 24.04.2017 - 23:40
В них взагалі безсоння.Спробую сьогодні приспати.   Дякую Вам.Солодких снів.  
Евгений Познанский, 24.04.2017 - 23:33
 Чудові рядки, що хапають за сердце. Прекрасний вірш. Додаю у обране.
Шостацька Людмила відповів на коментар Евгений Познанский, 24.04.2017 - 23:36
Дякую Вам.Не хвилюйтесь так.Це ж з життя ЛГ.   
Шостацька Людмила відповів на коментар Радченко, 24.04.2017 - 23:04
Так і є,що поробиш. Дякую Вам за щирість душі. 
Karlsson, 24.04.2017 - 22:57
 справжні жіночі вірши  це саме та поєзія, що нагадує чоловікам, що все, що робиться на цьому світі не варте, якщо не пов'язане із щастям жінки.. Шостацька Людмила відповів на коментар Karlsson, 24.04.2017 - 23:02
Дуже цінна чоловіча думка.  Дякую Вам за розуміння. 
Шостацька Людмила відповів на коментар Виктория - Р, 24.04.2017 - 23:00
І таке буває.Дякую,Вікторіє.
Серафима Пант, 24.04.2017 - 22:54
Гарна робота! У мене сюжет цієї історії домальовується і домальовується
Серафима Пант відповів на коментар Шостацька Людмила, 24.04.2017 - 23:53
Вона його любила?Так. Любила, Тендітна, юна, ніжна, як весна - Всім примхам долі встояти зуміла, Коханню підкорилась, серцем мліла: Його - Вона. Чи він її любив? Любив, напевне,- По-іншому не може садівник: Довкола нього затишно й приємно - Була любов! Любов була? Взаємна? Чи просто звик. Коли ставало в домі сумно й тісно - Яскраву і прекрасну обирав, Вона - його, його лиш тільки, звісно - Тремтіла листом солодко первісно, Коли зрізав. Шипами негараздам опиралась - В його ж руках покірною була. Бутон тримав - піднесено сміялась І доля їй дарунком видавалась - Ножем стебла Торкнувся вправно, Зрізав легко квітку Тендітну, юну, ніжну, як весна.... Самотня в домі – він в саду улітку: Не знала, що потрапила у сітку Вона. Летить пелюстка, змучена, змарніла. Останній погляд.... О, Мій садівник. До вази цвітом інша вже дозріла - Душа ж троянди в хмари полетіла, Стебло - в смітник. |
|
|
||||||||||||||||||||||||||
