Моє серце...
колись, та зупинеться
споглядавши крізь ребра весну.
Розбіжиться й до тебе...
...і спинеться.
І тоді я вже точно засну.
Мої вени...
колись, похолонуть
захлинуться згустками крові.
Забурлять й закиплять...
...і схолонуть.
Затромбуються в власній любові.
Мої очі...
колись раптом ви́цвітуть
задивившись на колір твоїх.
Засіяють й засліпнуть...
...і ві́дцвітуть.
Вже не бачити більше твоїх.
Мої руки...
колись, та опустяться
обійнявши в прощанні тебе.
До судомів й до болю...
...розслабляться.
Не впіймати їм більше тебе.
Моє тіло...
уста і волосся
і душевна моя теплота.
Все поникне...
...я ехо
...здалося
Я була, але більше нема.
20 04 15
