Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Схилявся важко колос до землі (навіяне віршем Горлиці '' У пам'ять невинно знищених (Голодомор) - ВІРШ
Схилявся важко колос до землі (навіяне віршем Горлиці '' У пам'ять невинно знищених (Голодомор)
Схилявся важко колос до землі-
Чекав на свою зоряну часину.
Радів. Були врожаї чималі
В очікуванні першого зажину.
Скрипить підвода весело селом-
Добротна її тягне конячина.
В ній збіжжя пахне сонцем і теплом,
Тож чи для суму знайдеться причина?
Село гуде, співа на всі лади,
Підтримує дзвінке жниварське соло!..
Ніхто не думав... Не чекав біди
Із хмар , що обступили видноколо...
І здійнялось! Ревіло і гуло!
Змітало навіть півгниле і пріле!..
Там, де недавно ще цвіло село,
Тепер лиш пустки в траурі німіли...
І плакав колос, до землі схиливсь,
Де предок його так радів обжину...
Він бурю пережив! Він відродивсь-
Щоб знов співали села в Україні!
Щемно...Ця тема завжди болітиме кожному щирому українцеві... 
