Я не люблю, коли голубе небо – сіре,
І коли зелені дерева – жовтаві.
Я не люблю, коли білі гриби червиві
І коли пісня звучить не у тій октаві.
Я не люблю, коли жива душа мертвА,
А липневі дощі довгі і холодні.
Я не люблю, коли тепліє джерельна вода
І коли вбирають вбрання немодне.
Я люблю, коли вічнозелена ялиця – вічна,
І коли парне молоко у кухлі парує,
Коли перЕсічна людина – непересІчна,
І коли за "просто так" хтось добро дарує!
