Думками шепотіло моє серце,
і крила виростали на душі,
накрили відчуття мене ці вперше —
зірвали дах в буденній метушні!
Рожеві окуляри не знімаю,
я дихаю коханням — я жива!
І кава із тобою на світанні,
смачна, як всі мої легкі слова…
Життя — тебе безмежно я кохаю!
І посмішка, де новий вірш живе.
Кожен момент і день — новий вдихаю:
бери, неси, фліртуй з життям — шепне
те серце знову: ти красива, чуєш!
І хай зірвало дах — легкий абсурд…
Бо на планеті цій одна така існуєш —
і від життя лови найкращий в серці звук!..
