Лягає дощ на зщерблений асфальт,
Тікає кішка від вологи в хату,
Й так хочеться цю вічність обійняти,
І відвернути від життєвих втрат.
Але чомусь за час не заплатить,
Й не повернути втрачені години,
Напевно й я рахуючи лиш днини
Забув, що цінувати треба мить.
А час ішов, годинник рахував,
Стиравши пил на старім циферблаті,
І перед тим, як знов лягти спати,
Я вибіг в поле і у вись дививсь,
Як небосхилом полум’я горить –
Багряне сонце завтрашнього світу,
Куди ж ці очі швидше відхилити,
І на секунду вічність зупинить,
І цінувати, цінувати мить.
Цените каждое мгновение,
Цените каждый жизни час.
Секунды мчат они бесценны,
Сейчас живи, живи сейчас.
Гоните прочь унынье, слезы,
Улыбок больше и добра.
Будем в стихах звонкоголосы,
Согреем сердцем все слова.
Ваши стихи привлекли не только сюжетом... Они тронули. Спасибо!
С Уважением,Grace.
