Те, що в серці жило, що так довго мовчало,
Що ховалось від поглядів в тишу долонь,
Раптом зрушилось все, проросло, задрижало,
Й попросилось назовні до теплих осонь.
Що це трапилось, що? Чому зірвано тишу?
Б’є у серці фонтан, чи то справжній вулкан…
Я сміюсь, я пишу, я народжую вірші,
Хтось зламав у мені цей залізний капкан!
Чи радіти, чи ні? Прощавай мир та спокій!
Я зірвалась в політ без хоч будь-яких крил.
Долечу до зірок чи зірвусь в яр глибокий?
Та у небі є Той, хто додасть мені сил!
"Я зірвалась в політ..." і хай від буде високим,і крила стануть сильними, як і цей вірш! 
