Є жінки, які зустрічають мене в корабельних портах,
У них - по-особливому хижі очі, але дуже тендітна шкіра,
Для них однаково - архітектор я, заміжній, чи пропитий ромом і сіллю моряк,
Для них існує лиш потяг до відчуття присутності біля себе чоловіка-хижака-звіра.
Поряд з ними відчуваєш себе святим, і зважаючи на ціну - багатим,
Бо на суші, серед континентальних вітрів, зовсім інша ходить купюра,
Так от, тим жінкам, що в корабельних портах, хочеться програти і душу в карти,
Але проблема - що тільки на ніч, бо повсякденні такі мотиви руйнують життя структуру...
А є жінки, які чекають мене серед маленьких будиночків в передмісті,
У них дуже спокійні очі, стримана пристрасть, після них у мене навіть слідів на спині немає,
І діти у них, бо серед деяких з них і мої, охайні, наче у сімдесяті, й криштально чисті,
Не запізнюються у школу, носять краватки, дякуюсь за здачу в трамваї...
І я думаю собі по житті, що потрібно зав'язувати із фрегатом,
Вік короткий, короткі ночі, але найкоротша доля,
І я хочу допоки є час і цінності, достеменно більшого варті,
Відчути тепло у маленьких будиночках передмістя, а не в портах Чорного моря...
ID:
439715
Рубрика: Поэзия, Лирика
дата поступления: 26.07.2013 21:03:02
© дата последних исправлений: 26.07.2013 21:06:41
автор: ДжоніПол
Вкажіть причину вашої скарги
|
