Вже не чекаю на дзвінок,
І вимкнені рингтони звісток,
Засвоївши важкий урок,
Збагнув крізь біль, що справді дійсне.
Я не скажу, що ти - моя
І не сплануємо поїздку,
Не скажеш, хто для тебе я,
Бо час для нас, напевно, вийшов.
Не стану серед ночі знов
Гадати, чи одна ти вдома?
Хоч тисне в грудях ще любов,
Але її вбиває втома.
І кожен спогад в біль шкребе,
Також і серце ще тривожить -
Ні, я не розлюбив тебе,
Просто чекати більш не можу.
