/рондель./
Стрункі, замріяні тополі…
Верхівки – ніби купола,
Їм осінь зо́лота дала,
З туманів зріти блідочолих.
Сади в покорі похололі –
Вона зухвальцям лист зняла.
До неба тягнуться тополі
Верхівки – ніби купола.
Жагучій пані на престолі
Жовтневий вітер оду склав –
Вогню, шаленства справжній сплав:
Скриплять рядки їй мимоволі
Стрункі, замріяні тополі…
/Надихнула картина Віктора Крижанівського "Задумались"/
дякую... картину надрукувала з дозволу автора - ми з ним інтернет-друзі. Пан Віктор надзвичайно обдарована людина - художник і поет. Це вже друга його картина мене надихає на рондель.