Закричить заметіль, вітрила здіймуться над мною,
В мережевнім серпанку я стою перед тобою,
Ти ніжно підходиш, підхоплюєш мій стан,
Я наче вітер розпорошують в твоїх руках,
Тону в суцільному мирі, віддаюсь тобі уся,
А все за мить, коли бачу твоє прекрасне обличчя,
І більш нічого не потрібно,
Душа кричить, легка любов, а далі шаленство кохання,
Я тихо тремчу, шепочу, ми кохаємось в повінь,
І все, я мовчу, я врятована тобою,
Коли лише вуста промовляють «Я живу тобою».
ID:
806303
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 11.09.2018 18:53:27
© дата внесення змiн: 11.09.2018 18:53:27
автор: MiriamS
Вкажіть причину вашої скарги
|
