Мені самотньо, самотньо як поету,
Немає розвитку і спільності нема.
Розставить доля всі свої тенета,
І так у них життя і промина.
Мені самотньо, дуже одиноко,
І дні мої окутала печаль,
Мені б поближче до людського ока,
Мені би ближче до людей. На жаль...
Мені самотньо, трохи відчуваю,
Що для усіх давно біла ворона,
Щасливого поета не буває,
І істина для мене ця не нова.
Та жевріє в душі тонка надія,
Думки курличуть, мов птахи, понині,
А жити вже по-іншому не вмію,
Бо все життя живу лише по римі.
10. 09. 14
