Ти, саме ти моя найбільша проблема!
Мій гріх, мій трабл, моя приємна неприємність!
Я так ненавиджу себе, ти теж ?..
Віддам все щоб повернути той момент, коли написав тобі..
Коли завязав цю смішну і наївну розмову...
І хто ж це надоумив мене так сміливо тобі писати про свої почуття, про свої бажання таємні.
Було смішно, бачити як ти погоджуєшся на мої пропозиції.. На всі!!!
Навіщо було мені давати зелено світло?
Любиш все контролювати? Любиш розставляти свої, тільки тобі зрозумілі, пастки, на всіх моїх ходах, на всьому мому, чекала від мене промаху...
Кажеш хочеш бути зі мною, хочеш мене, хочеш щоб час зупинився, ти тільки й те робиш що хочеш..
ХОЧУ ХОЧУ ХОЧУ
Все що я чув...
Знаєш, дивно було що я хочу того теж...
І хочу досі...
Знову одне \хочу\, ніякої гуманності одна егоїстичність...
Змусила мене бути несміливим, нікчемним і просто залежним..
ТИ мене вбиваєш, залежність яка ніколи не вилікується..
Таким яким я тобі подобаюся??
Побитим одним твоїм поглядом, вимазаний в своїй нездарності і розбитим на тисячі думок про ТЕБЕ... ???
Вчасно ти все зупинила, знала що я більше не витримаю твоїх теплих і солодких майбутніх знущань, які спершу були такими жаданими і життєво необхідними...
Мабуть я був незрячим...
Дякую тобі, дякую і знову страждаю..
Знову погоджуюся...
Знову підкоряюся...
Знову все по колу...
Знаєш прийде такий день...
Новий день, ще один з тих тисячних одиноких одинакових днів...
