Блукаючи своїм шляхом таємним
Я загублюсь у відчаї німім.
Мені зоріла безвість в сяйві ночі
Ховала біль у полумї своїм.
Чого покликала мене ця безвість дивна?
Чого ятрила дух, лагаючи піти
Туди де ніч простори розкривала
Плекаючи незнанїї світи?
Оті де невимовність нищить тління
Де подих вічний величі століть
Тримає шлях у далечінь простору
Яким знебула таїна бринить...
