Батькам своїм, Україні повірте.
Невже вам мало істини з віків.
М.чі для зайд у крові окропіте,
Зачистимо кривавих ворогів.
Бо віра наша в мрії й перемога,
Збагніте... ні не та що у церквах.
Нам не з вошею, іу.еями дорога,
З своєю честю... лишимось однак.
Вчергове знову люто вас благаю,
Коли навчить вас досвіду біда.
Чому від вас сліпих, я потерпаю,
Невже вам з’їла розум блекота.
Ні Вашингтон, ні Лондон, Тель – Авіви,
Лукаві й злі не вирішать за нас.
Чи ви забули їхні пусто - співи,
Вчергове знов зіллють нас в унітаз.
Наповнені приниження кошари,
На нас плює, що Лондон, що Берлін.
Пора нарешті брати с.ань за жабри,
Пора вставати стаду із колін.
Щоб розбудити знову Україну,
Ю.еями пошарпану всібіч.
Помажемо «обрізкам» вазеліну,
Заваримо козаччини куліш.
Поборемо страхи свої й судоми.
Відкинуться провісники люті.
Лелеки знов повернуться додому
І з’явиться малеча у гнізді.
