Муза.
Владика дум, володар ночі…
Співець веселля і журби,
В красивій постаті жіночій –
Великий Майстер ворожби.
Приходить темними ночами...
В віконце гляне... і мовчить!
Від чар, незнаними словами,
В мені поєзія звучить.
Припасти би до уст горячих,
Відчути полум'я її –
Зорі, що з Місяцем... щебечуть!
Немов весняні солов’ї.
Жага, примара і натхнення –
Вона: і холод, і тепло...
Веснянкою, мов птаха рання
Прибилась вранці, через скло.
То, так здивовано присяде,
То знову, хвостиком вільне….
Цей вільний птах…політ свободи –
Манок, приваблює мене.
Нехай, вже суджений пробачить –
Таку жадану і близьку,
Зорю, що з Місяцем судачить,
Що в серці б’ється і в мозку.
Чарівна зіронька… далека,
В холоднім космосі блистить…
В моїй душі,.. печаль глибока –
Яскравим полум’ям горить!
Проходить все – і все минає…
І найпрекрасніша та… мить,
Коли душа цвіте, страждає –
Тоді любов не відгорить!
Приваблива змальована Вами Муза! 
Натхнення! 
