годинник без стрілок за мигами міряє час
якого вже декілька років ніхто не запитував
з-підхмарних залізних птахів дресирують на нас
невже хтось наві́дліг укотре запишеться в квити
дивлюсь на відчинені двері в стіні без дверей
чекаю на карму бодай атмосферному фронту
у білому ворді прокинувся свіжий трофей
навіщо ж кричати що в стінах є теж горизонти
ключі проростають із надто великих кишень
від’ємні аорти всуху стугонітимуть тишу
я бачу як дивне свавілля кохають удень
і як у нічних дивних снах свого лету не стишу
а небо нарешті вже вивчило перші слова
в люстерках старих картотек ренегати у кожного
сьогодні вже можна всю безвість помножить на два
колись же було що й на нуль поділити не можна
***
