|
1.
Як Рим лишився у корита,
Та трон барбарові віддав,
Та як імперія, розбита,
Упала коням під копита
На милосердя вражих лав, —
То вся країна гордовита
У полі згинула між гав.
2.
Один лишився цар убогий
У Таормінському краю,
І був натурою він строгий,
І пишний прапор пурпуровий
Він вішав в рідному гаю,
Бо навіть гун, стрілою скорий,
Не переміг у цім раю.
3.
Та з віком він ослаб душею
І тілом важко захворів,
І все ж з дружиною своєю,
Під вечоровою зорею,
В один із прохолодних днів,
Зачав він сина, щоб з ріднею
Славетний рід і далі цвів.
4.
І як дитятко народилось —
Зробився у палаці пир,
Бо чудилось отцю і снилось,
Що небом так самим судилось,
Що з сина буде богатир;
І серце гордістю в нім билось,
І в голові снувався мир.
5.
Та жриця прорекла на святі:
«Хай тішиться великий цар!
Бо Таормінському дитяті
І битви не страшні завзяті, —
Лиш прийме він дівочий дар,
Як вороги юнця закляті
Його відправлять до примар».
6.
Король, спʼянілий і зухвалий,
Промовив ворожбитці так:
«З мечем та пращею бувалий,
Я вік царем відбув тривалий
І сам тлумачу долі знак.
Хай син без жон живе охлялий,
Нехай зростає одинак!»
7.
І принц старої Таорміни,
Украдений з батьківських рук,
Для розцвіту його ж країни
Закритий був між білі стіни
І знать не міг любовних мук;
Лиш острів бачив та руїни
І чув хіба що серця стук.
8.
Мале хлопʼя росло без мами,
І все жіноцтво він забув.
Своїми юними устами
До моря він взивав словами,
Як вітер полуденний дув;
І хоч в житті не бачив дами,
А сон йому її здобув.
9.
Він бачив марення у ночі
Про пальці і біленький стан,
Якісь незнані темні очі...
Він вугіль брав і сни пророчі
Не лив за слізьми в океан —
Він рисував уста дівочі,
Він малював живий обман.
10.
І батько, раз зайшовши в вежу,
Ударив стражу батогом.
Він рвав, обурений, одежу:
«За сином я з дитинства стежу
І вам оплачую добром,
Щоб ви у повінь і в пожежу
Його тримали під замком!
11.
А в принца стіни — у дівчатах,
І сам він дивиться на них,
А ви дрімаєте на чатах
Та хутра сушите по гратах...
О, прийде час великих лих,
Як місто втопиться у стратах
І в голосіннях вартових!»
12.
Та цар дарма кидав те слово,
Бо новий і жорстокий пан
У місто їх прийшов раптово
І стратив короля святково.
Той, хоч кровив від давніх ран,
Та спадкоємця показово
Лишив закутим у кайдан.
13.
Питав у дочки і дружини
Синьйор південних берегів:
«З якої дивної причини
Забрали вольності людини,
Щоб муж самотньо животів,
Не знавши чистої години,
Забувши жінку і батьків?»
14.
«І все ж мені знайдеться діло
Крім суперечок цих родин:
І я розправлюся з ним сміло!
Хай сімʼя, те, що в нім сиділо,
Іде до предків на загин,
А спадкоємця мертве тіло
Покину я на корм тварин».
15.
Та мовить донечка до тата:
«У дні щасливих перемог
Гріхом, правителю, є страта,
І не здригнеться ніж у ката,
Бо забажав великий бог,
Щоб веселилась кожна хата, —
То упаси нас від тривог».
16.
Синьйор відмовився від крові,
Та переніс на другий день
Страждання принцові ранкові;
Та пива скуштував медові,
І жезла викинув із жмень,
Та з криком наказав рабові
Співати радісних пісень.
17.
А дочка вийшла до причалу
І човен вкрала в рибаків,
І, повна збудження та шалу,
Пливла туди, де смак металу
Змішався з духом кістяків, —
Де юний вʼязень карнавалу
З дитинства проклятий сидів.
18.
Та, не збудивши вартового,
Зайшла дверцятами у зал,
Де світ проміння золотого
З її обличчя молодого
Відбився в камʼяний портал —
В зіниці парубка сумного,
Що дожидав на трибунал.
19.
«Що, смерть явилася до мене?» —
Схопився радісний юнак. —
«Хай серце, в вежі полонене,
Привілля почуття свячене
Хоч гинучи пізнає всмак!
Чи так нутро моє шалене
Прощання розуміє знак?»
20.
Обняла принцову статуру
Та плаття скинула долів,
Щоб точену свою фігуру
Віддати буйному, як туру,
Коханцю молодих років,
Що малював таку натуру
Між сірих стін і вапняків.
21.
«Ти рано згинеш», — жінка каже, —
«Та вбивця піде навздогін,
Бо пізно взнає військо враже,
Що той, хто в мене в лоні ляже,
Почує переможний дзвін
І правду в майбутті покаже
З нових прекрасних Таормін».
12.04.2026
ID:
1060738
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 12.04.2026 20:54:50
© дата внесення змiн: 13.04.2026 15:24:48
автор: Василь Гаврилишин
Вкажіть причину вашої скарги
|
Балада витримана у кращих традиціях класичного епосу, де фатум, пророцтво та неминучість любові переплітаються в трагічний, але переможний вузол.
