Із року – в день, Із пекла – до рятунку, Свою я параною бережу. Таку малу… Та вищого ґатунку! І сам не знаю, Чи комусь скажу… У цій маленькій цитаделі лиха Закований спокійний сон. Не може ніч прожити. Навіть тихо… Допоки Параноя Не зійде З вікон…
ID: 558357 Рубрика: Поезія, Лірика дата надходження: 09.02.2015 10:14:01 © дата внесення змiн: 09.02.2015 10:14:01 автор: Вальдемар Феруменко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie