Ха-ха, та мені ж вісім!
Я ще вірю в диво.
Не дозволяє Мама пити пиво.
Повітря видається ще свіжішим.
Ха-ха, та мені ж вісім!
Мені всього лиш вісім.
Додому прибігаю радісний опісля…
Десятої напевно… вечір звісно.
І засинаю у підхожий час,
Під розповіді брата… ну хіба не клас.
Під розповіді брата і свою уяву,
Не загнану у клітку, криком справа.
І страхом, що робити завтра,
Щоб догодити всім й не постраждати.
Залізні пута ці, так важко розірвати.
Ха-ха, мені ще тільки вісім.
Не думаю про гроші-кисень
Й за навколишні умови,
Образи не тримаю ні на кого.
Відсутні тягарі печалі та тривоги.
Мені всього лиш вісім.
Я радію щиро, сумую щиро.
Всі почуття недовгі – справедливо.
І весь я у житті – життя в мені
Й підозри я не маю, ані крихти
Мені не двадцять три…
всього лиш вісім
