Світанок і звук птахів які радіють поверненню весни, що вже повністю вступила в свої права. А я знаю те ще спиш, і в твоїй підсвідомості кружляють дивакуваті створіння, які тебе трішки лякають. Так, я пам’ятаю що ти мені розказувала про свої останні сни, де ти одна загублена у осінньому лісі, шукаєш дорогу до дому, але ліс не відпускає тебе, заростаючи ліанами небо, засипаючи шляхи пожовклим, ще подекуди свіжим листям. І ти одна посеред цього жовтуватого простору, одягнена у червоний плащик, який дико контрастує з цим загадковим місцем. Однак згадай як я тебе заспокоював, навіть у лісі можна визначити свої координати, і розставити свої переживанні у ранжований ряд страху, наприклад виключно з північної сторони стовбура росте мох, а ти живеш на сході, там де земля трішки охолола і розчарувалася від людей. Тому не переживай, ти вийдеш з цієї осінньої пастки. А ти бачила птахів, що високо ширяють у небесах, як думаєш вони вільні? Якщо й так, то лише на лімітований час, ти можливо й сама захочеш політати, але люди не розуміють висоти падіння власних переживань і гіркого болю, тому зовсім, зовсім не вміють літати. Пройде трішки часу і ти розплющиш свої очі, кольору глибокої зеленої морської води, і побачиш як сонячний зайчик скаче по твоїй кімнаті, і ти усміхнешся новому дню своєю зворушливою посмішкою і забудеш свої сни до наступної ночі…
ID:
325093
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.03.2012 00:10:40
© дата внесення змiн: 26.03.2012 00:10:40
автор: EroS
Вкажіть причину вашої скарги
|
