Довкола нас височенний бамбук
і ти не переживаєш за те, що хтось побачить
скільки шоколаду ти натхненно з’їдаєш…
У дитинстві тебе за це сварили,
тому тепер ти радієш, що уже дорослий
і можеш їсти шоколад скільки завгодно.
Але тебе підстерігаю я
зі своїми лекціями про дієту,
я ж бо люблю шоколад помірковано,
бо мене у дитинстві за нього не сварили.
Ти дивишся на мене злегка сумно
і кажеш, що насправді любиш цукрову тростину,
а в шоколаді відчуваєш її смак…
Я намагаюсь у це повірити,
а ти, щоб мене заспокоїти,
починаєш будувати з плиток шоколаду фортецю.
Ми разом починаємо будувати шоколадний дім,
але ти хочеш, щоби довкола нього були міцні мури,
а я хочу, щоби він мав безліч балконів із квітами,
але ми не сваримось, бо дуже добрі
після порції молочного шоколаду.
Якось ми думали,
як поєднати білий і чорний шоколад,
і вирішили ласувати молочним,
тому він нам більше не сниться,
а сниться тільки цукрова тростина,
бо ми й досі не навчились її вирощувати,
але можемо дуже довго про неї говорити…
Іграшкові ведмеді-панди зацікавлено слухають нас
у кімнаті з бамбуковими меблями.
