|
Вачел Ліндсей
(The Santa Fe Trail)
--------------------------
«Шлях Санта-Фе...»
(Vachel Lindsay)
Гумореска
***
Я запитав старого негра :
«Що це за птах,
який так шумно співає..?»
Він відповів :
«Це Рейчел-Джейн...»
«А в нього немає іншої назви —
жайворонок, дрізд чи щось подібне..?»
«Ні.
Просто Рейчел-Джейн..!»
I. У ЯКОМУ Зі СХОДУ ПРИЇЗДЖАЄ ГОНОЧНИЙ АВТОМОБІЛЬ
Ось, як звучить музика ранку :
— Спочатку з далекого Сходу долинає лише тихе наспівування.
Напівспів перетворюється на спів світанку.
Прислухайтеся до спокійного звуку,
як бальзамічний гук псалмового рогу.
Прислухайтеся до тихого рогу,
дивного химерного рогу,
святого гудком рогу...
Прислухайтеся до рогу кроку —
рогу погоні, як гонитви,
рогу змагань...
І свята завіса світанку зникла.
Швидко наближається мідне вухо.
Воно палає на Сході, як палає схід сонця.
Я бачу великі спалахи там,
де повертає далека стежка.
Його очі, як лампи —
наче очі драконів.
Воно п’є бензин із великих червоних глечиків.
Прориваючись крізь ніжні ранкові тумани,
Воно налітає, як блискавка і
пролітає з ревом.
Воно вітатиме всі вітряки — глузуючи, дзвенячи, ревучи...
Ухилятиметься від циклонів,
Рахуватиме милі,
Проїжджаючи крізь хребти,
які обробили прерійні собаки —
Пролітаючи на тисячі пагорбів повз худобу...
Гей, за ріг сліз,
ріг страху,
ріг виклику...
Гей, за веселий ріг, гавкаючий ріг, галасуючий ріг..!
Хай живе Канзас —
земля, що відновлює нас,
Коли будинки душать час,
а великі книги набридають
у самоті..!
Канзас світанку, Канзас жнив,
Канзас неспокою у дні —
Мільйон людей знайшли тебе ще до нас...
II. У ЯКОМУ БАГАТО АВТОМОБІЛІВ ПРОЇЖДЖАЮТЬ НА ЗАХІД
Я хочу, щоби живі істоти
зберігали свою гордість.
Я не вб’ю жодного цвіркуна —
хай там що,
Навіть, якщо він прогризе в моїй сорочці дірку,
наче двері.
Я відпускаю його, даю ще один шанс.
Можливо,
поки він за своєю примхою
гризе мій капелюх,
Йому спадуть на думку
свої власні якісь вірші.
Я — бродяга на узбіччі довгої стежки,
Схильний до бруду,
лахміття та безладу.
Я дрімаю, блукаю, позіхаю
й роздивляюся,
Записую дурні думки у свій брудний зошит,
Читаю вірші дітям,
досліджую час на свій розсуд,
Працюю, коли працюю,..
жебраю, коли заманеться
І...
Дарую дивні малюнки,
що змушують людей задивлятися
На дивних підлітків
у променях заходу сонця,
А ще знаходжу собі місце
для сну, в сіні —
Наприкінці дня,
коли всі живуть і дають іншим жити...
Я знаходжу в стерні, щойно скошених бур’янів,
Шепіт і... бенкет — усе, що потрібно :
Шепіт полуниць, білих і червоних,
Тут, де лежать мертві —
щойно скошені кимсь бур’яни...
Але я не хотів би йти,
зовсім самотньо,
аж до самої смерті,
Не чуючи,
як проїжджають,
сповнені життєвої енергії,
автомобільні гудки.
Вони наближаються з усіх боків
цієї яблучної землі,
Перекрикуючи німі шепоти ранку :
Автомобілі в рівному, реалістичному ряді
І... прекрасні мрії зникають,
Коли лунають різкі їх рогу гудки...
На кожному клацаючому вимпелі Велике чорне ім'я :
Місто —
Метушливе місто, Звідки приїхала кожна машина.
Вони їдуть із Мемфіса, Атланти, Саванни,
Таллахассі та Тексаркани.
Вони гастролюють
із Сент-Луїса, Колумбуса, Маністі,
Вони їдуть із Піорії, Давенпорта, Канкакі.
Автомобілі з Конкорда, Ніагари, Бостона...
Автомобілі з Топеки, Емпорії та Остіна...
Автомобілі з Чикаго, Ганнібала, Каїра...
Автомобілі з Алтона, Освего, Толедо...
Автомобілі з Буффало, Кокомо, Дельфі та...
Автомобілі з Лоді, Кармі, Лоамі...
Вперед до Канзасу — землі,
що відновлює нас,
Коли будинки душать час,
а великі книги набридають..!
Поки я дивлюся на шосе
І дивлюся на небо,
Поки я спостерігаю,
як хмари у дивовижній величі,
Над спекотною рівниною Канзасу —
Котять без дощу свої легіони..,
Поки я сиджу біля мильного каменю
І дивлюся на небо,
Сполучені Штати
Проїжджають повз мене —
Без зупинки...
Прислухайтеся до залізних рогу гудків,
що розривають повітря,
роздирають його.
Прислухайтеся до крякаючих гудків,
млявих і клацаючих.
Далеко вниз по дорозі,
тремтячих,
наче жаба :
Ось наближається гудок «азарту»,
ось наближається гудок «розтління»,
Ось наближається гудок «незадоволення», гудок «бійки»,
гудок «розпусти»,
А за ним — суворий ріг, похмурий і писклявий :
(Деякі з них із Канзасу,
деякі з них із самого Канзасу.)
Ось наближається ріг-кошик,
ріг-кроки,
ріг-дерн,
Ніколи більше не мандрувати — ріг, суглинок — ріг,
дім — ріг...
(Деякі з них із Канзасу,
деякі з них із самого Канзасу.)
Далеко-далеко Рейчел-Джейн,
Не зломлена звуками рогів,
Співає серед колючого живоплоту :
«Любов і життя..,
Вічна молодість —
Солодке, солодке, солодке, солодке,..
Роса й слава,
Любов і правда..,
Солодке, солодке, солодке, солодке...»
А ТИМ ЧАСОМ ДИМНО-ЧОРНІ ВАНТАЖНІ ПОЇЗДИ НА ДВОКОЛІЙНІЙ ЗАЛІЗНИЦІ,
НАЧЕ ПІДГОНЕНІ ПАЛИЦЕЮ ДЛЯ ВОЛіВ, ЯКОЮ КЕРУЄ БРУДНИЙ ДЕМОН,
РЕВУЧИ НА ЗАХІДНЕ УЗБЕРЕЖЖЯ, РЕВУЧИ НА СХІД,
ВоЗЯТЬ УРОЖАЙ, ПРИВОЗЯТЬ БЕНКЕТ,
КОМБАЙНИ ТА УПРЯЖ ДЛЯ ЗВІРА.
РУЧНІ ВАГОНИ СВИСТЯТЬ І ГРимлЯТЬ НА РЕЙКАХ,
СОНЯЧНЕ СВІТЛО ВІДБИВАЄТЬСЯ НА БЛЯШАНИХ ОБІДНІХ їх ВІДРАХ...
І ось,
в одну мить,
Ви, сучасні люди,
Знову споглядайте цю процесію,
Слухайте залізні роги сурм,
що розривають, роздирають,
Слухайте мудрий ріг — ріг,
що відчайдушно дає поради,
Слухайте швидкий ріг,
ріг-вбивцю, ріг-вибух...
Далеко-далеко «Рейчел-Джейн»,
Не переможена рогами,
Співає серед живоплоту з терну :
—
Любов і життя,
Вічна молодість,
Солодке, солодке, солодке, солодке,
Роса і слава,
Любов і правда.
Солодке, солодке, солодке, солодке...
Глушники відкриваються громом
на двадцяти машинах —
З чудовим громом :
ТРІСК, ТРІСК, ТРІСК,
ТРІСК-ТРІСК, ТРІСК-ТРІСК,
ТРІСК-ТРІСК-ТРІСК,
. . .
Слухайте золотий ріг . . .
Старий ріг . . .
Холодний ріг . . .
І всі мелодії,
аж доки не опуститься ніч
На копиці сіна, мурашники та місто,
обвітрене вітром...
Тоді — далеко на заході, як і на початку,
Приглушений удалині —
солодкий у віддаленні,
Почуєте сумом луну до слабкого рогу, старовинного рогу, святого рогу...
Прислухайтеся до спокійного рогу, бальзамічного рогу, псалмового рогу...
Вони прагнуть до цілей, які їм зрозумілі :
—
Сан-Франциско та коричневий морський пісок...
Моя мета — таємниця,
яку здобувають жебраки...
Я заплутався у павутині,
яку плетуть нічні вітри...
Край пшеничного гребеня промовляє до мене...
Я розмовляю з листям шовковиці
І... ось я чую,
сидячи зовсім сам
У сутінках,
біля ще одного великого каменю Санта-Фе,
Як душі високої кукурудзи
збираються навколо
І веселі маленькі душі трави
колишуться в землі...
Прислухайся до казки,
яку розповідає шепотлива тополя...
Прислухайся до вітряків,
що співають над колодязями.
Прислухайся до безцінних свистячих флейт —
Міріад цвіркуючих пророків із раю...
Прислухайтеся до дива,
Яке несе нічне повітря...
Прислухайтеся...
до... шепоту... —
шепоту...прерійних... фей,
Що співають над чарівною рівниною :
«Солодко, солодко, солодко, солодко...
Любов та слава,
Зірки і дощ —
Солодко, солодко, солодко, солодко...
Самим-самотою...»
__________________________________________
09.04.2025-09.09.2026; Paris (Aurora) ====================================
(!!!)
Переклад автора Вачел Ліндсей (Vachel Lindsay) «Стежка Санта-Фе» (The Santa Fe Trail) здійснив Катинський Орест з оригіналу поезії США...
———————–———————————–—
(Автор — Мої переклади поезії з різних джерел та мов світу…)
==================
==================
(!!!)
Vachel Lindsay (Вэчел Линдсей) (1879-1931)
American poet...
«Стежка Санта-Фе» (The Santa Fe Trail, 1914) — відоме поетичне твір американського автора Вачела Ліндсі із його збірки «Конго та інші вірші».
У центрі уваги — контраст між галасливою промисловою цивілізацією, яку символізують швидкісні автомобілі, та вічною красою дикої природи, представленою піснею лугового жаворонка.
Текст вирізняється яскравим джазовим ритмом та звуконаслідуванням, призначеним для виразного читання вголос...
Шлях Санта-Фе, або траса — це маршрут XIX століття через центральну частину Північної Америки, що з’єднував місто Франклін у штаті Міссурі з Санта-Фе, яке на той час було столицею провінції Мексики.
https://en.wikipedia.org/wiki/Santa_Fe_Trail
Прокладений у 1821 році Вільямом Бекнеллом і Джозефом Р. Уокером, які вирушили з регіону Бунслік уздовж річки Міссурі, цей шлях слугував важливою торговельною магістраллю аж до 1880 року, коли до Санта-Фе дійшла залізниця.
Санта-Фе знаходилося поблизу кінця «Ель-Каміно-Реаль-де-Тьєрра-Адентро», яким здійснювалися торгові перевезення з Мехіко.
Пізніше цей шлях увійшов до складу Національної дороги старих стежок та американської траси № 66...
Читати про поета Vachel Lindsay (Вачел Ліндсей) тут :::
https://www.universalis.fr/encyclopedie/vachel-lindsay/
Biographie de VACHEL LINDSAY (1879-1931)
==================
Автор :::
Катинський Орест
https://www.stihi.in.ua/ua/avtor.php?author=55043&poem=522879
(Katynskyy Orest)
====================================
ID:
1069124
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 19.09.2026 01:18:35
© дата внесення змiн: 21.09.2026 14:31:37
автор: Paris
Вкажіть причину вашої скарги
|
