Вона каже, що сильна, що зможе усе пережити,
Та пускає сльозу, як тільки панує ніч...
Для усіх вона звикла щасливою завжди ходити,
Та боїться лишитися з кимось лиш віч на віч...
Вона гарна і мила, і щира, немов дитя...
Вже немає таких як вона, точніш, одиниці,
Бо для інших обман - то є стиль життя,
А для неї сказати все в лоб - то прості дрібниці...
Вона завжди сміється, мабуть, то від радості? Де там...
Просто легше їй так, бо на заздрість недругам всим,
Не заплутується у лукавства міцних тенетах,
Не пускає у очі п'янких, але все ж таки дим...
Вона каже, що сильна, але це лише звична вже маска...
В нашім світі слабким же не можна нікому бути...
Скаже хтось, що їй заздрить... Повірте, будь ласка,
Що хотілося б їй таке "щастя" пошвидше забути!..
