Чому всі турботи розчинені в гідності?..
Відповідь зникла, лишається смуток,
Звідси виникає потреба самотності:
Коли дуже не хочеш, а будеш почутим.
Світло - то сонце, а вітер - страждання,
Хоч і приємний вітру подих в обличчя.
Можливо, не подих то, можливо, зітхання,
То голос Всесвітній, що в подорож кличе.
Край світу існує, він там, де й початок,
Вільні думки шукають волі в неволі,
Нехай так мало сили - надії багато,
Мрія - турбота, що варта щастя і долі.
