Йшов здається полем і дорогою,
Але йди не йди, а забредеш в багно.
Комарня в багні стає облогою
Це відомо всім і вже давно.
Так кусають наче хочуть зїсти,
Укусити кожному кортить.
І дзижчить і хоче в душу влізти.
Хоч перед очима мерегтіть...
Комарню стомився відганяти,
Важко йти і рухатись мені.
Не зїдять – мене їм не злякати.
Змушений одне нещастя мати –
Замість того, щоб не зупинятись,
Я стою і чухаюсь в багні.
