Не збиті ще серпневі роси
Спиває сонячне проміння,
Павук мережить павутиння,
Вже заплітає осінь косу.
Вклонилось небо до землі,
А обрій хмар кладе покоси,
І золотом дорогу мостить,
І пахнуть вересом ці дні.
Смакує з пригорщі ожина
На неї ніби впав туман,
Кремезний дуб як отаман,
Все пригортає горобину.
Всміхнувшись ніжно нам усім,
Пішло стежиною десь літо,
В руці тримало пізні квіти,
Лиш сердився на нього грім.
Галина Грицина.
