все ж рано чи пізно, а час в безкінечність скінчиться.
хоча він і вічний у такті із стуками серця.
хоча й сьогодення у марності іноді й злиться.
пришвидшить удари в своїм невимовності герці.
......
а може на небо цим шляхом приходять зірки?
миттєвості світлом в тунелях кінця народившись?
по річці прощання із жалю пускають вінки,
у темпі швидкому думками на мить зупинившись...
......
бо рано чи пізно всміхнеться небесне склепіння.
розписаний графік засяє в далеких зірках.
от тільки, що лишить по собі серцеве тремтіння,
коли ота вічність перейде у зоряний шлях...
дякую вам 
