Уважно слухаю твій голос.
Не чую, що там кажеш ти...
Неначе, розцвітає лотос...
Боюся дух перевести.
Про щось питав, та я не чула.
Думками поряд вже була.
Чомусь про все в цей час забула.
Лиш голос слухати могла.
У заметілі слів ласкавих,
Затихли навіть солов"ї.
І тихо - тихо сад вишневий
Скидав на землю пелюстки.
Звучить мелодія далека,
А як торкається душі!
Долає відстані так легко,
І розчиняється в тиші.
"Не чую, ЩО ТАМ кажеш ти..."
Чарівна властивість відчувати душею співбесідника, та все ж непогано не тільки слухати, а і чути. Жіноче мислення. Чим і привабливе.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарно,Надіє!Є чим милуватись! 
Гарний вірш, полтавці кажуть - "ловкий"!