Я давно мріяв написати вірш «Плач Ярославни» ("Слово про полк Ігорів"). Я думаю, кожен поет рано чи пізно звертається до епосу, до історії свого народу, вивчає його. Кожен поет мріє і хоче написати свою версію плачу Ярославни. Чому ця тема чіпає душу поета? Адже це далека старовина, майже легенда, описана в літописі. Але як описана, як високохудожньо і тонко передано стан душі Ярославни. Мені здається, що цей твір буде йти поряд з нами весь час, бо століття минають, а відношення між народами, як і межи людьми, на жаль, залишаються майже тими самими. В плачі Ярославни виражено стан її душі під час війни, стан душі жінки, яка не в змозі допомогти своєму рідному воїну, переживає і плаче, молиться, ридає. В наші часи звертається жінка тепер і до держави, і до конкретних людей, і до надприродних сил, до бога, і просто до всяких могутніх природних сил, щоби виступили вони теж проти зла, щоб захистили її рідного сина чи чоловіка, щоби його не покалічило і не вбило на війні.
«Плач Ярославни» був завжди актуальним, коли велися міжусобні війни, коли на нашу країну нападали загарбники. Актуальний він і тепер, тому що на території України точаться військові дії.
Я читав «Плач Ярославни» і на старослов’янській мові, і в написанні багатьма поетами. Мені особливо подобається, як його написав Тарас Шевченко. Кожного разу, коли я читав «Плач Ярославни», то відчував, що це не зовсім плач, це не зовсім голосіння, скоріш всього це схоже на плач-молитву. Таку саму думку висловлюють багато літераторів. Мені, особисто, більше чомусь подобається все-таки традиційна символічна назва «Плач Ярославни», тому що Ярославна передусім плаче і в плачі молиться.
Плач Ярославни - це стан моєї душі також. Тут скоріш всього моя душа плаче і молиться, тут плаче і молиться моя дружина, моя сусідка, моя односельчанка, проста українка.
Я написав два варіанти «Плачу Ярославни». Перший – це традиційне відображення літописного фрагменту у віршованій формі. У другому варіанті моя Ярославна плаче і молиться вже в наші часи біля пам’ятника Перемоги в Києві (статуї «Батьківщина-Мати», що є символом нашої Батьківщини, символом Києва), і це має глибокий зміст, бо народ вірить в те, що правда на нашім боці, перемога буде за нами. Моя Ярославна звертається і до «Батьківщини-Матері», і до Дніпра, і до вітру, і до сонця. У цьому варіанті давні вірування, казкові фрагменти перемішуються з реальністю.
ID:
639251
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 28.01.2016 10:19:00
© дата внесення змiн: 28.01.2016 10:19:00
автор: Володимир Бабієнко
Вкажіть причину вашої скарги
|
З теплом душі!! 
