Якийсь неспокій ,вітром всюди віє,
Метелиця лишає скрізь рубці ,
Вірші сніжинки,мЯуза тут не діє,
Краплинками стікають по щоці.
Не встигну слово в риму ще додати,
Воно враз тане і дзюрчить вода,
Ні не вода, це сльози зорепади,
Розкидані думки.Душа рида!
Зникає час, в дитинство знову лину,
До рідної матусі притулюсь,
Й мені здається ,що у цю хвилину
Вросту, й навіки тут і залишусь.
Вчувається прадавнє -“Бог Предвічний”,
Парує на столі свята кутя ,
Пустим лишився світ той подойбічний,
І знову на Різдво уся рідня!
Святкуймо всі! Чудове Різдва Свято!
Нагадує, що Бог є на землі .
Розкидані по світі, нас багато...
Думками разом у одній сім`ї !
Христос Рождається! Славім його!
