* magna et veritas присвячується
спробуй з*їсти хоча б одне яблуко
без свого ось цього зітхання одвічного
про сучасне суспільство, яке хворе наглухо,
про себе нещасного, життям покаліченого
і не думаючи зовсім, а чи з цього боку
виглядали б ви краще, ніж завжди
не вирішуючи, чи воно всенське нівроку, -
воно і без того найкраще.
побудь разом з яблуком і з його зернятами,
білосніжною м*якоттю, боком червоним, -
не дискутуючи десь із примарними
опонентами вигаданими, і все про глибоке.
то що ж, ти куштуєш? як собі почуваєшся?
як проходить хвилина твоєї свободи?
як реальний тобі, без відсотку несправжності,
той єдиний вислів природи?
тут добре, погодься? та, перетнувши всі межі,
через вчинки розумні маєш втрати приватні.
та які тобі з радості й кохання мережі,
коли ти і яблука зовсім не здатний.
(24.01.2014)
Оригінал: http://mantrabox.livejournal.com/789931.html
