Навіщо ти в житті з’явився?
Навіщо в себе закохав?
В моєму серці поселився
Мій мозок й душу мою вкрав
Навіщо я не розумію
В полоні дивних твоїх чар
Від тебе я божеволію
Немов мене причарував?
Навіщо я не сплю ночами
Про тебе згадую щомить?
Навіщо бурними річками
У жилах кров моїх кипить?
Навіщо я ніяковію,
Коли побачу погляд твій?
І мимоволі червонію
Від думки, що ти будеш мій
Навіщо все про тебе знаю?
Цікавлюсь тим, чим ти живеш?
Навіщо мрію і чекаю,
Коли до себе пригорнеш?
Навіщо в пристарсті згораю
Від рук твоїх і слів палких?
Навіщо я тебе бажаю
В думках нестримних і п’янких?
Навіщо я сумна без тебе,
З тобою сповнена життя?
Навіщо більш в житті не треба,
лиш відчувати, що твоя?
Навіщо все? Коли до тями
Приходить вир моїх думок,
Стають мінорними всі гамми,
Роблю назад повільний крок
Навіщо? Ну навіщо, Боже?
Можливо, втратила я глузд?
Та зупинитися не можу,
Чи то не хочу, чи боюсь?
Боюся визнати, що ти
Не той герой оповідання́,
З яким змогла б я пропливти
На хвилях щастя і кохання....́
