Коли життя безжально б'є у спину,
І грізно дихає в лице вогонь;
Тоді до Тебе, Господи, я лину,
Щоби напитися з Твоїх долонь.
Коли я падаю і встати важко
(А навкруги то спека, то гроза),
Коли я схожий на підбиту пташку,
Мене ти піднімаєш в небеса.
Коли в душі моїй вогонь згасає,
Коли у венах вже холоне кров,
І дух молитви знов кудись зникає,
Тоді запалюєш мене Ти знов.
Коли життя безжально б'є у спину,
Коли воно доводить до плачу,
Коли мені здається, що загину,
Тоді до Тебе, наче птах, лечу.
І як би важко не було в дорозі,
Чи як на серці б добре не було...
До Тебе йду я в щасті і в тривозі,
Під тепле, ніжне, батьківське крило.
У всі важкі часи іду до Тебе, -
В Тобі Єдиному притулок мій...
І тільки те, що буду жити в небі,
Мене втішає в чужині земній.
ID:
251991
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.04.2011 13:11:33
© дата внесення змiн: 06.04.2011 13:11:33
автор: Богуслав
Вкажіть причину вашої скарги
|
