Притиснуся до клена, як до милого плеча,
І обійму я липу ніжно, наче то матуся...
Немає в світі кращого як рідная земля!
Моя ти найпрекрасніша - за тебе я молюся.
Тут все знайоме й миле, аж до болю, аж щимить:
Черемха і каштани, тут і вишні й верболози....
Вдихати аромат ваш і затримати на мить
Й згадати, що прожите- все - і радощі і сльози....
Спливають наче миті, наші місяці й літа,
Невпинно мчить наш потяг без зупинок, життєграйний....
Але живе в тобі завжди лише картина та,
Де рідний дім, де був щасливий і бажаний.
Травень, 2026
