UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Олександр Таратайко: Перебираю мотлох на горищі - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Серна, 07.09.2026 - 14:35
Так жила тоді більшість. І мої батьки також - і одяг був "на вихід", і обов'язковий "недоторканний" сервіз у серванті...Чи були вони щасливі? Сподіваюся, що десь-таки так, бо порівнювати з чимось іншим можливості не було. Щемні рядки, Олександре Володимировичу. І тема дуже близька мені. Дякую. 
Олександр Таратайко відповів на коментар Серна, 07.09.2026 - 15:13
Дякую за розуміння, шановна Надія. Бережу мамин посуд з такого ж серванту, про який Ви пишете, бережу інструмент тата. І кожного дня дякую Богові, що вони не дожили до цієї проклятої війни — з них і тієї досить. Не хочу виставляти себе пророком, але я завжди знав, що щось таке має трапитись. Нервував. Очікував гіршого, ніж є. Тобто по-справжньому й не жив. Тепер, коли сталося найгірше, я спокійний. Війна 1941 — 1945 років перестала бути для мене священною, бо тепер я точно знаю: злочини робилися з усіх воюючих сторін, а всіх собак повісили на переможеного. Так само буде й тепер, бо ніякої справедливості в світі немає. Та й хто я такий? Представник покоління, яке київська влада декомунізувала разом з усіма символами соціалістичної епохи. Про нас не пишуть книжок, не знімають фільмів, не ставлять вистави. Наче ми й не жили, не працювали заради Батьківщини й її майбутнього. Вона декомунізувала навіть моїх покійних батьків, які поклали своє життя, відновлюючи повоєнну Україну й не жаліючи для цього здоров'я. Ненавиджу всіх. Нехай їх прокляне Господь.
Серна відповів на коментар Олександр Таратайко, 07.09.2026 - 16:28
Знаєте, Олександре Володимировичу, так вийшло, що мій тато встиг повоювати на тій війні (я пізня дитина) ще зовсім молодим 18-річним хлопцем, отримав поранення. Після війни працював викладачем, вийшовши на пенсію ще більше десяти років пропрацював столяром - мав золоті руки. І кожного року у травні ходив до Вічного вогню. А зараз його загасили. Давно вже... Я теж іноді думаю: добре, що він не бачить того, що відбувається сьогодні. Занадто великим потрясінням це для нього було б... Розумію, що зараз все неоднозначно і складно, але повністю викреслити з історії життя цілого покоління, а то й двох?.. |
|
|
||||||||||||||||||||||
