Ще ніби й літо, ще пахнуть квіти,
Ховає сльози густий туман.
А вже не знаєш куди подіти
Свій дивний жаль і душевний стан.
Поглянь у небо...О, ні не треба,
Така глибока його блакить.
Підходить осінь тихцем до тебе,
І так щемливо в душі бринить.
Ще ніби й серпень, а так нестерпно,
Від зорепадів згасають дні.
Сумують очі і бачить серце,
Лиш відбиск щастя в моїм вікні.
