Майстер, який шукає
До образів Мікеланджело Буонарроті в художній літературі належать два у творах Ліни Костенко: у знаменитому вірші "Чекаю дня, коли собі скажу..." і в драматичній поемі "Сніг у Флоренції".
У вірші Мікеланджело - головний герой, у драматичній поемі - можна сказати, другорядний, але другий за значенням персонаж. Тут він допомагає розповісти про долю і пояснити особисту трагедію головного героя - скульптора Джованфранческо Рустичі, який не зміг реалізуватися в мистецтві так, як хотів би.
У вірші ім'я Мікеланджело Буонарроті з'являється лише в останньому рядку. До того читач має здогадатися, про кого йдеться: старий, якому було "без року дев'яносто", скульптор і художник, згадує, як працював на височині, уявляє, що впав звідти... Як виявляється, у перших рядках вірша Мікеланджело має стати зразком для авторки: страшна для неї мить досягнення досконалості ніколи не настане, пошук триватиме завжди, і це - добре. В останніх рядках нарешті названий Мікеланджело, який визнав, що пізнав у мистецтві лише ази, - докір для багатьох сучасних митців, які мало вимогливі до себе, "всі генії". Між цими початком і кінцем - зображений як сон передсмертний спогад Мікеланджело про своє життя, присвячене невтомним пошукам у мистецтві. У цьому спогаді Мікеланджело-творець протиставлений навіть Богові, який у Біблії бачить, що "вельми добре" все, що він вчинив. Про Мікеланджело у вірші сказано:
"Він богом був. І він створив свій світ.
І одвернувся: все було погано".
(Фреска на стелі Сикстинської капели, що зображує Бога, Який, лежачи на спині, відділяє світло від темряви, може, справді, нагадати Мікеланджело - автора цієї фрески за роботою).
Суспільство представлене у цьому вірші залежно від того, як воно бачить створюване. Доки Мікеланджело живе і працює, "внизу ревла і тюкала юрма", а він боявся впасти на неї. Мікеланджело перед смертю "лизали руки епілоги". Є і, так би мовити, вчителі, зразки з минулого, що постають як конкуренти - "сміялись в спину скіфи і етруски". Є й інші, стисло згадані, стосунки з суспільством: Мікеланджело "недругів нажив" і "друзів пережив". Те, наскільки тяжкий вічний пошук, охоплено рядком "вагою пензля мстилися вагання". Вагання роблять роботу складнішою раніше, ніж стане зрозуміло, чи досконалішим буде твір.
Використання образу Мікеланджело для повчання начебто самозакоханих сучасних митців виглядає вдалим. Проте, як здається, хоча б хтось із цих митців міг би захиститися від такого докору. Принаймні хтось міг би сказати: "Ні, я не вважаю себе генієм. І я не великий Мікеланджело. Та я працюю і вже зробив дещо - те, що зміг. Це не означає, що я не продовжу".
У драматичній поемі "Сніг у Флоренції" і Джованфранческо Рустичі, і Мікеланджело свома долями засвідчують: митцеві потрібний замовник, навіть хоча може поламати йому життя. Лишається друге і найважливіше питання, чи зможе дух митця за будь-яких умов зберегти свободу.
Мікеланджело тут - другорядний персонаж, який не з'являється на сцені, а час від часу постає у спогадах головного героя, Рустичі. Для початку проголошується, що Мікеланджело, на відміну від Рустичі, ніколи не дозволяв замовникам нав'язати йому свою волю. Однак це епізод з біографії Мікеланджело, коли за наказом П'єро, сина Лоренцо Пишного, він мав зробити статую зі снігу, дав назву всій драматичній поемі і визначив її головний образ. У подальшому вважається, що зі снігу ліпить молодий Рустичі, коли розважається і задовольняє забаганки панів замість того, щоб шукати шляху до чогось єдиного.
Рустичі й Буонарроті - те, що можна назвати "товариші". Вони ровесники, разом навчалися у садах Лоренцо Пишного бути скульпторами. Рустичі одразу ж визнає, що Мікеланджело - геній, згодом - що він подвижник, бо боронить флорентійську республіку. Сам Рустичі уявляє себе як когось протилежного - не генія і життєлюба, який шукає задоволення від життя і зручних для праці умов. Рустичі у своїх спогадах весь час згадує Буонарроті з повагою, не виявляє злої заздрості. Лише наприкінці спогадів заздрість з'являється з розумінням того, наскільки багато створив Мікеланджело - хоча міг би й більше. Повага Рустичі до Мікеланджело в молоді роки виявляється в тому, що саме йому та Леонардо Рустичі просить показати для суду свою скульптурну групу - Іоанна Хрестителя, Левіта й Фарисея.
У вірші життя Мікеланджело показане узагальнено. У драматичній поемі - радше у розвитку, через згадку деяких подій: навчався у садах Лоренцо, мусив зробити статую зі снігу для його сина, мусив зробити статую для папи Юлія II, яку згодом розбили, боронив Флоренцію, працював у Римі для пап. Це потрібно для порівняння з головним героєм, Рустичі, який згадує своє життя.
Мікеланджело встиг здійснити більше, ніж Рустичі, бо не бажав догоджати замовникам і був відданий мистецькому пошукові. Однак, за зауваженням Рустичі, він пішов на зраду самого себе: будучи відданий ідеї флорентійської республіки, він служив римським папам. Тому наприкінці життя начебто успішний Мікеланджело - "невільник у лавровому вінку".
Драматична поема містить описи, насичені реалістичними деталями. Молодий Мікеланджело, роблячи статю для П'єро, "Не спав. Не їв. Ні з ким не говорив.
Змарнів. Промерз. Втомився. Занедужав.
Але створив ту статую, створив!"
Старий Мікеланджело, який живе у Римі, "згорбатів у труді, посивів у скорботі". Ширяться плітки про нього, від яких "людям чорно в роті" - вони випереджають майбутні епілоги, що будуть лизати руки.
Спиираючись на вірш, можна твердити: це саме потреба вічно шукати досконалості зберегла для творчого духу Мікеланджело свободу від замовників. Однак можна ще зауважити: в обох цих творах авторка звертається до образу Мікеланджело - скульптора й живописця (у драматичній поемі - ще й воєнного інженера), не згадуючи про нього як про поета (який за життя не мав визнання як такий офіційно і досить низько сам оцінював свою поетичну творчість). Зображений у цих творах Мікеланджело-поет міг би надати їм і іншого звучання.
ID:
1063059
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 26.05.2026 12:30:08
© дата внесення змiн: 26.05.2026 12:30:08
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
